-
1 час
1) ( единица времени) годи́нав два часа́ дня, во второ́м часу́ дня — о дру́гій годи́ні дня
кото́рый час? — ко́тра годи́на?
по часа́м — ( точно соблюдая время) у призна́чений (у ви́значений) час; ( с каждым часом) щогоди́ни
не по дням, а по часа́м расти́ — см. день
с ча́су на час — (беспрестанно, каждый час) щогоди́ни; (в ближайшее время, вот-вот) з годи́ни на годи́ну; час в час годи́на в годи́ну
час о́т часу — з ко́жною годи́ною; (постепенно: всё) щора́зу, щора́з
час о́т часу не — ле́гче деда́лі то ва́жче (то гі́рше)
2) (время, пора) час, -у, пора́, годи́начасы́ — (мн.: время, предназначенное для чего-л.) годи́ни, -ди́н, час
в вече́рний час — уве́чері, вечі́рньої пори́, у вечі́рній час, у вечі́рню годи́ну; в
до́брый час! — ( пожелание благополучия) час до́брий!, в до́брий час!
в свой час — ( своевременно) своєча́сно, у сві́й час
вся́кий час — ( постоянно) повсякча́с, повсякча́сно
[в] тот же час — см. тотчас
до э́того (до сего́) часа — до́сі, до цьо́го ча́су
не в до́брый час у — лиху́ годи́ну, лихо́ї годи́ни
после́дний (сме́ртный) час — ( кончина) оста́ння (сме́ртна) годи́на (ласк. годи́нонька), оста́нній (смертний) час
тем часом — тим ча́сом
се́й же час — см. сейчас
час распла́ты — час розпла́ти
часы́ о́тдыха — годи́ни (час) відпочи́нку
счастли́вые часо́в не наблюда́ют — погов. щасли́ві на годи́ни не зважа́ють
3)часы́ — (мн.: пребывание на карауле) воен. вартува́ння
смени́ться с часо́в — зміни́тися з вартува́ння
стоя́ть на часа́х — стоя́ти на ва́рті (на ча́тах, на ча́ті)
4) церк. час, -ачасы́ — мн. часи́, -сі́в
-
2 век
1) (жизнь человека) вік. [Дай Боже тобі вік довгий]. Век коротать - вік вікувати. Век прожить, изжить - вік звікувати. Доживать свой век - добувати (добивати) свого віку. Отжить свой век - відвікувати свій вік;2) (столетие) вік, століття, сторіччя, сторік. В продолжение веков, веками - протягом віків, віками, віком. Из глубины веков - з далечи віків;3) (эпоха) вік и віки, доба, час и часи. [Вік лицарства. Середні віки. Кам'яна доба. Козацька доба. Старі часи на Україні]. Относящийся к тому веку, того века - тоговіковий, тогочасний. [Літописці тоговікові Лядською землею звали тільки Завислянщину (Куліш)]. Сообразно с воззрениями своего века - по своєму вікові;4) (бытие вселенной) вік, віки. [Сини віку сього]. С начала века - від віку, з-перед віку, з-первовіку, з-поконвіку, з-правіку, як світ світом. Во век, в век, на веки, до скончания века - до віку, повік, поки віку, до суду- віку, до світ-сонця, на віки, на безвік. Во веки веков - во віки віків, на віки вічні, на всі віки і правіки. В кои-то веки - коли не коли, в ряди-годи. [Побачимося коли-не-коли, та й то не надовго]. В век не, во веки не - ніколи в світі не, ніввіки не. [Безсмертні вони були - й не старілися ніввіки. (Потеб. Одисея)];5) (современность, современники) сучасність (р. -ности), сучасна доба.* * *двадца́тый \век к — двадця́те столі́ття (сторі́ччя)
-
3 мелочь
1) (мелочной товар, всякая всячина) дріб'язок (-зку), дріб (р. дробу), подріб (-робу, м. ж., реже -роби, ж. р.), подробиця, подріб'я (-б'я), дробина, дрібнота, дрібниця. [Забув купити олії; стільки дріб'язку було, що як його й не забути (Київщ.). Їздив по селах, промінюючи всяку господарську подріб за платянки (Франко). Що там у його купувати: самі сірники та сіль, та така всяка подробиця (Ніженщ.). Забрав я тото все на віз, подріб'я склав у рептюх (Франко)]. По -чам - на роздріб, подробицею. [Продавати гуртом (на гурт) і на роздріб (подробицею) (Київщ.)]. Накупить всякой -чи - накупити всякого дріб'язку. -лочь угольная - вугляна потерть (-ти);2) (о скоте) дріб'язок, (преимущ. птица) дробина, дріб;3) (мелкие деньги) дрібні гроші (-шей и -шів), дрібняки (-ків), дріб'язок, (реже) дрібнота, дрібнотка; (медь) мідяки, мідячки; (серебро) срібняки, срібнячки. [Та й надавали-ж ви мені дрібняків! (Брацлавщ.). Прошу гаман цей взять, ще й дріб'язок там є, щоб грошики плодились (Стар.-Чернях.). Плати, Микито, бо в мене кат-ма дрібнотки (М. Вовч.)]. Дайте мне -чи, -чью - дайте мені дрібних грошей (дрібняків), дрібними грішми (дрібняками);4) см. Мелкота 3;5) (деталь) дрібниця, дрібничка, (мелкая подробность) подробиця, подробина. [В неї нема виробленої до дрібниць програми (Грінч.). Довелося пригадувати балачку в усіх подробицях (Крим.)]. Входить во все -чи - вдаватися (вглядатися) в усі дрібниці (подробиці), додивлятися (доглядатися) до всіх дрібниць (подробиць), (вмешиваться) втручатися до всіх дрібниць (в усі дрібниці);6) (пустяк) дрібниця, дрібничка, дріб'язок, абищиця, марниця, (жалкий) нікчемниця, мізерія, (малость) малість (- лости). [Перед ним стає гріхом дрібниця кожна (Грінч.). Ображаєтесь усякою дрібничкою (Мова). Хоч на хвилину забутися про щоденну мізерію й дріб'язки (Крим.). Це така абищиця, що не варт і казати (Сл. Ум.). 60 мільйонів не така-то вже й мізерія (Єфр.). Лається, свариться за кожну малість (Звин.)]. -чи жизни - життьові дрібниці (марниці), життьовий дріб'язок, окрушник життя (Єфр.). [Гордий чоловік не виб'ється ніколи із життьових марниць неволі (Франко)]. Заниматься -чами - марнувати час на дрібниці, дріб'язкувати. Разменивать свой талант на -чи, размениваться на -чи - розмінювати свій талант, розмінюватися (розпорошуватися) на дрібняки, на дріб'язок. [Будь чим хочеш, аби не розпорошеним на дріб'язок (Єфр.)].* * *1) дрі́б'язок, -зку2) ( мелкие деньги) дрібні́ гро́ші (-шей)3) ( пустяк) дрібни́ця, собир. дрібни́ці, -ни́ць -
4 отслуживать
отслужить1) відслужувати, відслужити, вислужувати, вислужити, відбувати, відбути, вибувати, вибути. -жить свой век - відслужити свій час, вислужити своє. [Він уже відслужив (вислужив службу) у війську. Цей кінь уже вислужив своє. Рік у строку вибула]. -ть обедню, молебен - відправляти, відправити службу, молебень, справити молебень;2) (платить услугой, службой) відслужувати, відслужити, відслуговувати, відслугувати кому за що. [Відслужи ще за хліб, що лежачи переїла, та за гроші, що на тебе потрачено]. -вать прогульные дни - набувати, набути (понабувати) пропущені дні. Отслуженный - відслужений, відслугований и т. д.* * *несов.; сов. - отслуж`ить1) відслу́жувати, відслужи́ти и повідслу́жувати; (несов.: отбыть службу) відслужи́тися, повідслу́жуватися2) церк. відправля́ти, відпра́вити и повідправля́ти, відслу́жувати, відслужи́ти и повідслу́жувати -
5 пыл
1) полум'я, поломінь (-мени);2) запал, пал (-лу), жага, розпал (-лу), завзяття; (горячность) ярість (-ости). [В запалі налетів на Марса, як на мале курча шулік (Котляр.). Перший запал кохання простиг, прийшов тихіший час (Грінч.). Який гарячий пал, що й перешкод не зна, як душу він мені збентежує до дна (Самійл.). Говорив з таким палом, з таким гарячим почуванням (Неч.-Лев.). Що щастям, покоєм здавалось, те попелу тепла верства; під нею жаги і любови не згасла ще іскра жива (Франко)]. Пыл молодости - молодечий (юнацький) запал, молоде (юнацьке) завзяття. Пыл юношеской любви - запал (пал, жага) молодечого (юнацького) кохання. В -лу сражения, борьбы - у запалі, у розпалі бою, боротьби. [В запалі, в кривавім бою не розібрали, чи то церква, чи просто будинок - і спалили (Тобіл.)]. В -лу гнева - в розпалі гніву. [Така прикра мова тільки в розпалі гніву мовиться (Єфр.)]. С -лом - з запалом, з завзяттям, запопадливо. Умерить свой пыл - осістися, розхолодитися. [Осядьтеся, не гарячіться так (Борзенщ.)].* * *1) ( сильный жар) диал. жар, -у; ( пламя) по́лум'я2) ( сильное внутреннее возбуждение) за́пал, -у, ро́зпал, -у; (рвение, усердие) завзя́ття
См. также в других словарях:
в свой час — нареч, кол во синонимов: 9 • в пору (8) • в самую пору (17) • в самый раз (46) • … Словарь синонимов
Пропустить свой час — Прост. Упустить время; потерять свои возможности. Жила была красавица на полустаночке… Проезжающие мужчины все влюблялись в неё, хотели жениться, а она держала от мужиков круговую оборону. Потом подурнела, пропустила свой час, стала равнодушной… … Фразеологический словарь русского литературного языка
Свой час — Устар. Своевременно наступившая смерть. Смеялись на деревне, что забыли на том свете о старухе… Но оказалось, не забыли, и бабушка Степанида дождалась своего часа. Хорошо умерла (Гарин Михайловский. Деревенская панорама) … Фразеологический словарь русского литературного языка
СВОЙ — СВОЙ, своя, свое; мн. свои, вост. свое; мест., притяж. взамен или для усиленья мой, твой, его, наш; одинаково относится ко всем лицам и числам; собственный. Я живу в своем доме, а он в своем. Держи свой табак, а на чужой не надейся. Всяк свое… … Толковый словарь Даля
ЧАС — муж. время, времена, година, пора; | досуг, свобода от дел; | пора, срок, удобное к чему время. Лихой час настал. Я тем часом схожу в лавки. Много часу у Бога впереди, времени. Будет час, да не будет нас. В добрый час, в благовещенский, пожеланье … Толковый словарь Даля
час — а ( у), с числ. 2, 3, 4 часа, предл. в часе и в часу, мн. часы, м. 1. Единица измерения времени, равная 1/24 суток и состоящая из 60 минут. Четверть часа. Опоздать на час. □ Илья Иванович велел сыскать очки: их отыскивали часа полтора. И.… … Малый академический словарь
час — а ( у), предлож.; в ча/се и в часу/; часы/; м. см. тж. часик, часок, часовой 1) Мера времени в 60 минут, исчисляемая от полудня или от полуночи, а также от полуночи в течение суток. Час ночи. Два часа пополудни … Словарь многих выражений
час — а ( у), предлож. в часе и в часу; часы; м. 1. Мера времени в 60 минут, исчисляемая от полудня или от полуночи, а также от полуночи в течение суток. Ч. ночи. Два часа пополудни. В одиннадцать часов утра. Приходить в девять часов вечера. Поезд… … Энциклопедический словарь
час — сущ., м., употр. наиб. часто Морфология: (нет) чего? часа и часа, чему? часу, (вижу) что? час, чем? часом, о чём? о часе, о чём? о часу; мн. что? часы, (нет) чего? часов, чему? часам, (вижу) что? часы, чем? часами, о чём? о часах 1. Вы… … Толковый словарь Дмитриева
Час свиньи — The Hour Of The Pig … Википедия
Свой среди чужих, чужой среди своих — Свой среди чужих, чужой среди своих … Википедия